Якою, на вашу думку, може бути дошкільна освіта в Україні через декілька років? Скажімо, дворічних чи трирічних дітей гарантовано беруть у дитсадки, а мами можуть повернутися на роботу. Якщо поруч немає дитячих садочків, то батьки “водять” дитину в мобільний.
Загалом кожна дитина має доступ до дошкільної освіти, батькам допомагають у вихованні малечі центри педагогічного партнерства, а вихователі працюють без надмірного навантаження.
Саме це передбачає закон про дошкільну освіту № 8030, який Верховна Рада України на початку червня 2024 року ухвалила в другому читанні.
У цьому матеріалі розповімо вам, що нового пропонує закон, зокрема:
яку форму навчання можуть обирати батьки;
яким буде порядок зарахування дітей до дитсадків;
скільки дітей може бути в різних групах;
скільки часу дитина може перебувати в дитсадку;
яким буде робочий час та педагогічне навантаження педагогічних працівників.
У ЦЕНТРІ ЗАКОНУ – ДИТИНА, ЇЇ ІНТЕРЕСИ ТА ПОТРЕБИ
Поява нового закону про дошкільну освіту зумовлена тим, що ми досі користуємося законом, прийнятим ще у 2001 році. До нього майже щороку (а то й по декілька разів на рік) вносили зміни.
Як пояснював Володимир Воронов, голова підкомітету з питань раннього розвитку та дошкільної освіти освітнього комітету ВР, ініціатор закону № 8030, на часі було прийняття нового документа, який відповідатиме сучасним викликам. У законі, за його словами, врахували найкращий український і світовий досвіди та євроінтеграційні процеси.
Сергій Бабак, голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, акцентував, що ухвалення закону дає змогу поставити дитину в центр організаційних та управлінських рішень, адже саме вона є головним стейкхолдером владної вертикалі та інституцій системи дошкільної освіти.
“Система дошкільної освіти має бути спрямована на те, щоб вихователі мали все необхідне для розвитку, виховання і навчання вихованців у належних, безпечних і здорових умовах”, – додав Сергій Бабак.
Оскільки в центрі закону дитина, її інтереси та потреби, документ “пропонує” дітям та їхнім батькам:
1. ціннісну платформу(виховання в дітей шанобливого ставлення до культури українського народу, турботи про себе та рідних, чесності, поваги та інших важливих цінностей);
2. доступність дошкільної освіти(зупинимося на цьому докладніше далі);
3. безпеку дітей
(створення безпечного освітнього середовища – кожен дитсадок має обов’язково бути забезпечений укриттям і засобами індивідуального захисту дітей та працівників;
кожній дитині гарантується психолого-педагогічний супровід та домедична допомога, яку спроможні надавати працівники дитячого садка;
уперше на рівні закону запроваджена заборона на роботу в дитячих садках особам, які вчинили умисне кримінальне правопорушення щодо дитини чи жорстоке поводження з дитиною);
збереження та зміцнення здоров’я дітей(вперше на рівні закону запроваджується термін “здорове освітнє середовище”, що включає фізичну культуру, культуру особистої гігієни, психологічний супровід, здорове харчування, вчасну і якісну домедичну допомогу дітям).
“Завдяки закону, системи дошкільної та загальної середньої освіти узгоджуються між собою на основі ключових засад концепції НУШ.
Одними з ключових засад реформування дошкілля, що чітко визначені в законі, якраз є дитиноцентризм, визначення державного стандарту та освітніх програм у категоріях здобутих (набутих) компетентностей та педагогіки партнерства між педагогами й батьками”, – розповідав Володимир Воронов.
Автори закону наголошують, що його важливою новацією є доступність дошкільної освіти, яка містить низку чинників:
- близькість дитсадка до місця проживання дитини;
- широка мережа та різні форми дитячих садочків;
- різноманіття груп та форм здобуття дошкільної освіти;
- різні можливості для створення дитсадків;
- якісний зміст освіти (програми, посібники, методики, технології тощо);
- інклюзія;
- обов’язкове здобуття дошкільної освіти з п’яти років;
- запровадження принципу “кошти йдуть за дитиною”;
- підтримка батьків (педагогічна, психологічна, інформаційна тощо).
- Крім цього, закон дає можливість:
- збільшити академічні свободи вихователів, а педагогічним радам обирати ті програми, які, на їхню думку, зможуть у конкретному місці, у конкретний час і з конкретними групами дітей якнайкраще забезпечити досягнення цими дітьми результатів, визначених державним стандартом;
- запровадити систему забезпечення якості освіти, яка передусім передбачає самоконтроль, баланс свободи та відповідальності;
- запровадити нову філософію системи державного нагляду (контролю), побудовану на принципі довіри –системи, яка насамперед спрямована на допомогу дитячим садкам та органам управління в забезпеченні якісної дошкільної освіти в Україні.
ЩО НОВОГО ДЛЯ БАТЬКІВ?
- Закон створює умови, за яких батьки можуть обрати зручну для своїх дітей форму здобуття дошкільної освіти. Також він пропонує різні можливості, аби забезпечити ранній розвиток і дошкільну освіту дитині, а батькам, залежно від їхніх бажань або потреб сім’ї, працювати.
- Наприклад, якщо в родини є необхідність віддати в дитсадок дитину, якій ще не виповнився один рік, закон передбачає таку можливість завдяки створенню ясел. Зауважимо, що цене норма, а радше можливість для батьків, якою вони можуть скористатися за потреби.
- Якщо ж родина хоче віддати дитину в дитсадок після трьох років чи в іншому віці – такий варіант і гарантоване місце в дитсадку теж передбачені.
У законі визначені різні типи організації освітньої діяльності, які дають батькам можливість обрати зручний та необхідний саме їхній дитині й родині:
- ясла для дітей від трьох місяців до трьох років;
- дитячий садок для дітей від трьох років;
- спеціальний дитячий садок для дітей з особливими освітніми потребами (ООП);
- мобільний дитячий садок для дітей із віддалених населених пунктів, де не працює жоден надавач послуг дошкільної освіти;
- сімейний (родинний) садок;
- мінісадок з одночасним перебуванням до п’яти дітей;
- центр розвитку дитини;
- центр педагогічного партнерства.
